«Прямо зараз потрібно кинути всі сили, щоб душити ворога». Російські ЗМІ про Україну

Науковий директор прокремлівського Міжнародного дискусійного клубу «Валдай» Федір Лук'янов переконує мережеве видання «Газета.Ru», що на недавніх «українських» переговорах у Німеччині не було жодних успіхів: «Оскільки американська сторона не оголосила відразу про жодні досягнуті результати, можна констатувати, що їх просто немає». Лук'янов наполягає, що «всілякі інформаційні спекуляції навколо підсумків переговорів у Німеччині взагалі не схожі на правдоподібну і життєздатну домовленість»…

«Жодні гарантії не підійдуть»

«Сам факт того, що ведуться переговори про припинення російсько-українського конфлікту без однієї зі сторін, викликає багато питань», - незадоволений Лук'янов. На його думку, переговорна схема, яку можна зараз спостерігати, «досить дивна», але не виключено, що «між Росією і Сполученими Штатами йде закулісний переговорний процес, про який не говорять у ЗМІ».

«Що стосується інформаційних витоків про нібито багатонаціональні сили для України, які готові будуть сформувати європейські партнери Києва, то Росія багато разів чітко говорила, що ніякі гарантії безпеки шляхом розміщення військових сил країн НАТО в Україні не підійдуть. Ця позиція не змінилася, тому всі ці міркування є не більше ніж спробою чинити психологічний тиск», - суворо нагадує Лук'янов.

Він підкреслює, що з питання територій, яке багато хто називає ключовим, також не було прийнято жодних рішень, і це означає, що «ні про яку швидку домовленість, як цього бажають у Вашингтоні, не може бути й мови».

На думку Лук'янова, «українці дотримуються тактики очікування, тому що розраховують, що переговорні позиції можуть знову різко змінитися».

«Ми вже спостерігали, як адміністрація Дональда Трампа, зберігаючи загальну лінію на бажання припинити український конфлікт, змінювала переговорну позицію на протилежну. Київ розраховує, що спроба американської адміністрації натиснути на українську сторону зміниться бажанням Трампа в черговий раз розповісти про своє розчарування», - міркує Лук'янов.

Він не сумнівається, що «для української влади прийняття запропонованих вимог означає фатальні наслідки, а тому іншої стратегії, крім як затягувати переговори, просто не існує».

«Європейці також дотримуються тактики затягування переговорів до визначального моменту, яким стане майбутній саміт Євросоюзу, де буде вирішена доля російських заморожених активів. Інших засобів на Україну, крім заморожених російських активів, в Європі немає, і це вже всі визнали і відкрито говорять. Якщо гроші все-таки буде вирішено експропріювати, то європейці продовжать саботувати мирні переговори. Якщо з конфіскацією активів нічого не вийде, то, можливо, позиція Європи почне змінюватися», - намагається вгадати Лук'янов.

Ще один кремлівський «політолог», якийсь Дмитро Дробницький, заявляє «Газете.Ru» про «фактичну невдачу» переговорів для Сполучених Штатів.

«Опубліковано єдиний офіційний документ з боку Фінляндії, при цьому в цьому документі немає жодних підписів американської сторони. Так що це повністю європейський документ і європейська заява. Це означає, що пропозиції Європи та України не влаштували Вашингтон і цього разу», - переконує Дробницький.

Він наголошує, що документ за підсумками переговорів у Німеччині складений нібито «точно так само, як були складені всі європейські звернення до американської сторони - в тексті висловлюється вдячність президенту Трампу і його зусиллям, але відразу ж є кілька нездійсненних поправок, які обов'язкові для виконання на думку Європи і Києва».

«Чергові пропозиції Європи та України абсолютно не відповідають жодним мінімальним базовим вимогам Росії. Нічого не сказано щодо позаблокового статусу України, про вихід ЗСУ з території Донбасу тощо. Мені здається, що це всього лише чергова спроба європейців загальмувати переговорний процес», - повчає Дробницький.

Він також анітрохи не сумнівається, що «саме європейці та українці гальмують переговорний процес, а ось американська сторона ніколи не піде на те, щоб дати військові гарантії безпеки для Києва».

«Американці не даватимуть жодних військових гарантій Україні. Я впевнений, що вони не дали б їх не тільки за Трампа, але й за будь-якого іншого президента», - впевнений кремлівський «політолог».

І продовжує: «Найважливіше для Європи - щоб Сполучені Штати залишилися в євроатлантиці і продовжили розвивати всі структури НАТО на колишньому рівні. Другорядне завдання, яке випливає з першого - США повинні залишитися залученими в конфлікт на Україні. Вирішити ці два завдання європейським чиновникам може допомогти конгрес США».

Однак, вважає Дробницький, «в американському конгресі дуже багато тих, хто співчуває Україні і підтримує курс на євроатлантику, так що європейцям залишається затягнути переговорний процес до січня, коли буде проходити чергове голосування по бюджету Штатів».

«Європейцям необхідно, щоб конгрес виділив обіцяні ще екс-президентом Байденом $55 млрд на військову підтримку України. У січні знову будуть дебати щодо американського бюджету, який цілком може обернутися черговим шатдауном. Конгрес - це остання надія Європи, тому що натиснути на Трампа не вийшло», - вказує кремлівський «експерт».

Дробницький, звичайно ж, упевнений, що «в Європі розуміють, що ніякої поразки Росії в Україні не буде, а значить треба вести справу до заморозки по лінії бойового зіткнення, при цьому максимально забезпечивши Київ озброєнням».

 «Жодного мирного договору»

Газета «Московский комсомолец» з властивою їй зарозумілістю звертає увагу на «зайву ажітацію, в яку впадають багато коментаторів, читачів і навіть політиків, спостерігаючи за проміжними підсумками обговорення «мирного плану Трампа».

«Значний прогрес», «було досягнуто значного просування» - це слова американського спецпосланця Віткоффа після п'ятигодинних переговорів з українською делегацією в Берліні в неділю. І понеслася по світових ЗМІ божевільна кавалькада оптимістичних коментарів. Навіть «вкожнійбочцізатичка» фінський президент Стубб заявив: «Мирна угода по Україні ближче, ніж будь-коли за останні чотири роки». І що ж зрушило цей камінь з мертвої точки?», - уїдливо запитує «МК».

І відповідає: «Зеленський на переговорах з Віткоффом у Берліні запропонував відмовитися від прагнення України до НАТО. Але, звичайно ж, не просто так, а в обмін на гарантії безпеки з боку Заходу. Виявляється, «цей крок знаменує собою серйозний зсув для України, яка боролася за вступ до НАТО як за захист від російських атак, і це прагнення закріплено в її Конституції. Він також відповідає одній з військових цілей Росії, хоча Київ досі твердо стояв на своєму». Але хвилиночку... У реальності вступ України до НАТО - давно зняте з порядку денного питання. Адже проти не тільки США (чого вже більше ніж достатньо), але і всі великі європейські країни, крім Великобританії. Чисто теоретично ж прагнення до НАТО залишається записаним в українській Конституції. І щоб на референдумі змінити її, буде потрібно більше ніж сто днів, які українці хотіли отримати на підготовку виборів президента. І результат цього референдуму зовсім не очевидний... Що сталося? Зеленський в НАТО розхотів? Передумав?».

«Але ж як розхотів, так і знову захоче. Він собі татуювання на лобі, чи що, зробив: «я не буду вступати в НАТО»? Так йому і правити залишилося до кінця війни плюс 100 днів на підготовку виборів. Так що якщо це вважати «значним успіхом» вже не пам'ятаємо яких за рахунком п'ятигодинних переговорів... Тут планка не те що занижена. Вона просто лежить на підлозі. Та ще й прибита до цієї підлоги величезними цвяхами-сотками», - злиться «МК».

Кремлівський автор продовжує: «Адже в порівнянні з обміном територіями це взагалі не питання. І ще я чомусь не пам'ятаю радісних реляцій про безумовне прийняття українською стороною пункту 20a плану Трампа «Україна прийме правила ЄС щодо релігійної терпимості та захисту мовних меншин». Навпаки, українська Рада прийняла закон, що виключає російську мову з-під захисту Хартії ЄС, вже після публікації плану Трампа. Немов йому на зло. Дивно «миролюбні» депутати там зібралися. У київських школах 82% школярів на перервах спілкуються російською мовою (це за їхніми ж дослідженнями!), а вони цю мову оголошують поза законом. Тож залишайтеся реалістами. Жодного мирного договору найближчим часом укладено не буде. Можна не переживати і не турбуватися. Просто він не дозрів».

«Єдина умова, яка впливає на швидкість «дозрівання» цього договору, - це чи зважаться європейці на авантюру з «репараційним кредитом» під заставу заморожених російських активів чи ні. Будуть розумними і не зважаться - мирний договір буде в квітні-травні, коли в України закінчаться гроші. А своїх їм європейці вже нізащо не дадуть. Підуть на авантюру - бойові дії триватимуть ще рік. У кращому випадку півроку. І ніякі переговори тут нічого не змінять. Доведеться продовжувати воювати», - поблажливо підсумовує прокремлівська газета.

«Це її режисура»

Шовіністичний телеканал «Царьград» на своєму сайті опублікував чергову прокламацію під гаслом «кинути все і душити ворога».

«США ведуть «під килимом» битву з Британією за Україну і, схоже, перемагають. Ця партія, ймовірно, залишиться за Трампом. Оскільки припиненням конфлікту зараз керують бізнесмени: «наварившись» на війні, гроші на яку почали вичерпуватися, вони хочуть тепер збагатитися на «відновленні», на мирі. Однак Лондон (і Брюссель) не мають наміру здаватися, придумуючи і реалізуючи за допомогою Києва хитромудрі способи, як затягнути війну в спробі «перечекати» Трампа. Для Росії важливо продовжувати громити ЗСУ і не програти мир», - проголошує «Царьград».

І підкреслює: «У Лондона і Вашингтона дві різні тактики. У британців вона складніша, набагато тонша і довготривала. Причому інтереси третього гравця – Брюсселя – з їх тактикою і стратегією цілком збігаються. У американців все набагато простіше, але в даний момент, мабуть, є можливість діяти більш ефективно, оскільки Київ занадто сильно залежить саме від них у військовій частині. Миру палко прагне і четвертий гравець – Москва. У цьому чотирикутнику і вирішується зараз доля України».

«Царград» акцентує, що «нас цікавлять зараз два гравці – США і Британія, яка користується підтримкою ЄС, – оскільки Київ зробить те, чим закінчиться з'ясування відносин всередині англосаксонського табору. Франція, яка заробляє собі в Україні піар, і Німеччина, яку використовують як дійну корову, не мають навіть близько такого впливу на розвиток подій навколо України, не відіграючи самостійної ролі».

«У найзагальнішому вигляді дві конкуруючі тактики виглядають так: Британія, для видимості погоджуючись з ініціативами Трампа, за лаштунками їх тонко саботує і намагається зірвати, поки що успішно, демонструючи в цьому феноменальну винахідливість і маючи в Києві для цього замазаного великою кров'ю і корупцією актора. США, погрожуючи Києву серйозними наслідками за саботаж і впертість, «обкладають» Зеленського своїми людьми, щоб «спихнути» в потрібний момент», - переконаний «Царьград».

Телеканал перераховує імена діючих вищих чиновників України і запевняє, що «за сигналом з Вашингтона ці люди приходять в рух і зміщують Зеленського, креатуру Британії. Раніше чи пізніше – це станеться. Важливим сигналом буде, хто займе місце зміщеного американцями «лондонця» Андрія Єрмака. Якщо його наступником виявиться Федоров, Зеленського «підуть» швидко, і мир з Росією «підмажуть» американські ставленики».

«Британія не має таких матеріальних можливостей, як США, впливати на стан справ у світі, але за її плечима столітній досвід найтонших і часто успішних міжнародних інтриг. Тому ті залишкові фінти, які витворяє недосвідчений у політиці Зеленський, – це її режисура», – додає «Царьград».

Він упевнений, що «Британія і Євросоюз розраховують, що навіть у разі укладення фейкового миру зможуть витратити кілька наступних нібито мирних років, щоб підготувати Україну, помінявши Зеленського на обхаживаемого Лондоном Залужного, до нової війни з Росією після обрання більш поступливого американського президента в 2028 році», в чому і полягає суть гри».

«Судите самі, у кого більше шансів домогтися свого. Я думаю, що в даний час у Трампа, якщо США зважаться в українському питанні на «бліцкриг» і скинуть найближчим часом нинішню українську владу. Якщо цього не буде зроблено і Вашингтон, погрожуючи новими санкціями, почне вимагати від Росії дати ледь стоїть на ногах Україні кілька місяців на підготовку до виборів, які в нинішніх умовах і в світлі того, що для Британії і Європи поставлено на карту, навряд чи будуть чесними (приклад Румунії у всіх перед очима), то головний рабин Дніпропетровська Шмуель Камінецький був неправий, заявивши, що мир в Україні настане до 15 січня і що він «готовий за це посперечатися». Тому що за цей час Україна залиже рани і зможе воювати далі», - повчає «Царьград».

«Москва зобов'язана бути готовою до обох варіантів. Однак занадто сильна демонстрація бажання миру, що іноді буває дуже помітно у наших чиновників, віддаляє його перспективи. Головне - Росія не має права розслаблятися, навіть якщо буде мирна перепочинок. Вона повинна зробити нас сильнішими, а не слабшими. А прямо зараз потрібно кинути всі сили, щоб душити ворога», - войовничо проголошує кремлівський телеканал.

«Подальші втрати стануть аргументом»

Деякий московський «військовий експерт» Дмитро Корнєв на сторінках газети «Известия» в стилі «ми взяли Куп'янськ» розмірковує про те, як «визволення Сєвєрська перевело бойові дії в Донбасі в нову фазу».

«Звільнення Сіверська остаточно переломило ситуацію на півночі Донбасу: місто перейшло під повний контроль російських військ, йде зачистка і розгортання нової лінії оборони, а для угруповання «Південь» відкрито оперативний коридор у бік Слов'янсько-Краматорської агломерації», - браво заявляє диванний «експерт».

І плескає в долоні: «Фактично, Сирський вже визнав скорочення лінії зіткнення, але ситуація буде тільки погіршуватися. Навіть найобережніші західні спостерігачі відзначають, що штурм відразу декількох міст - від Димитрова до Родинського, Гуляйполя і Костянтинівки - створює для України ситуацію, коли утримання одного вузла автоматично послаблює оборону на сусідній ділянці. У зимовий період, при збереженні нинішнього темпу, російські війська завершать операцію в Димитрові і Гуляйполі і почнуть поетапний вихід до зовнішнього оборонного периметра Слов'янська вже не точково, а в рамках єдиної більш масштабної операції».

Корнєв хизується, що «на тлі просування російських військ обговорення мирного плану президента США Дональда Трампа набуває все більш і більш конкретного зв'язку з ситуацією на землі»: «Чим далі ЗС РФ просуваються в Донбасі і чим більше міст переходить під наш контроль, тим менше у Києва можливостей торгуватися за територіальним питанням і тим жорсткішим може виглядати американський пакет пропозицій. У західній пресі вже прямо говориться, що кожна втрата великого вузла оборони - будь то Сєвєрськ, Красноармійськ або потенційно Гуляйполе - послаблює позиції України в очах Вашингтона і Брюсселя. У такій конфігурації план Трампа буде сприйматися не як взаємний компроміс, а як нав'язана зверху схема фіксації статусу-кво з урахуванням територіальних втрат Києва. І в Києві, і в європейських столицях не можуть цього не бачити і не розуміти».

«Подальші втрати на донецькому та запорізькому напрямках стануть аргументом для тих груп еліт у Києві, які орієнтуються на США і готові прийняти жорсткий варіант плану Трампа, щоб зберегти політичний контроль над територією, що залишилася. Водночас націоналістичне крило спробує використати ці поразки для тиску на владу, звинувачуючи її в «зраді» і провалах на фронті, що загрожує новими внутрішньополітичними турбулентностями. У підсумку можна зробити висновок, що звільнення Сєвєрська - це вже не локальна тактична перемога, а відправна точка для перерозподілу сил на фронті і для майбутнього політичного торгу навколо «мирного пакету», який Вашингтон і особисто Трамп будуть нав'язувати Києву з опорою на нові реалії на землі», - пафосно судить «військовий експерт».

І запевняє, що «комплекс цих успіхів дає Росії можливість перейти до маневреної тактики бойових дій, створює передумови для такого розвитку - менше опуклих ділянок, які потрібно тримати, більше можливостей зосереджувати сили на обраних напрямках - слов'янсько-краматорському, червоноармійсько-димитровському і запорізькому. Для України, навпаки, лінія оборони стає складнішою - без опори на міста-укріпрайони і з ризиком втрати наступної низки міст».

«Частина західних аналітиків визнає, що, хоча територія, зайнята Росією за рік, формально невелика, але Росія показує в останні тижні дуже успішне і динамічне просування, володіє ініціативою і диктує темп бойових дій. У практичному плані це означає, що якщо динаміка збережеться, то в найближчі тижні можна очікувати добивання поточних котлів і виходу ЗС РФ до наступного великого оборонного рубежу ЗСУ, перш за все до периметра Слов'янська і Краматорська. І це не межа», - з кремлівською бравадою підсумовує «військовий експерт».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»